Інтерпретацію побудовано на підставі критичної школи Коментаторів Ван Бі, Вань І, Ито Тогай.
№ 60. Цзе. Обмеження.
Під час процесу роздроблення та індивідуалізації недоліком його може з'явитися його невпинність. Він має бути
узятий у відомі рамки. Якщо в попередньому було дано образ брижів на воді, до того ж ніяк не було вказано, що ця вода
обмежена, то могла з'явитися думка: вода ця розіллється, іншими словами, цей процес індивідуалізації може йти
дедалі далі й далі, і внутрішні суперечності його вже самі можуть призвести до виснаження. Тому на зміну йому йдеться
про процес обмеження. Образно це виражено в гексаграмі тим, що триграма "вода" поміщена над триграмою "водойма".
Так, вода введена в русло, введена в береги. Таким чином, дано обмеження. Це обмеження служить розвитку, тому що
що розвиток передбачає створення нових цінностей, і якби не було обмеження, то індивідуалізація, яка не має
зупинки, не вела б до створення нових цінностей, бо ніщо не могло б у цьому процесі встояти, все піддавалося б
розпаду все далі й далі. Таким чином, те горе, яке могло б виникнути в результаті невпинного
роздроблення, теж піддається обмеженню, бо, як і все інше, воно не може навіки залишатися незмінним.
Тому в тексті тут говориться:
Обмеження.
Звершення.
Горе обмежене.
Воно не може бути стійким.
1
На першій позиції обмеження проявляється в образі максимальної замкнутості. Оскільки перша позиція являє собою
собою перебування в самих глибинах індивідуальності, тут людина нікуди не виходить із самої себе, вона обмежена в
самій собі. Усвідомивши себе як індивідуальність, вона залишається тільки наодинці із самою собою. З контексту попередніх
гексаграм випливало, що таке перебування в собі самому може призвести до несприятливих наслідків. Однак оскільки
тут розглядається як необхідний саме процес обмеження, остільки "Книга Змін" говорить про сприятливий
результат, бо такий процес тут необхідний. Так, у тексті ми читаємо:
На початку сильна риса.
Не вийдеш із внутрішнього двору.
Хули не буде.
2
Якщо таке перебування в собі, яке зазначено вище, і буває необхідним, то тільки до відомого терміну, бо збереження
попереднього стану під час наступного етапу призводить лише до нещастя. Якби людина навіть поширила свою
діяльність дещо далі, ніж було можливо й потрібно в попередній позиції, але не досягла б того широкого охоплення свого оточення, яке потрібне в такому стані.
свого оточення, яке потрібне в такому періоді часу, то це призвело б лише до нещастя. У тексті тут сказано:
Сильна риса на другому місці.
Не вийдеш із зовнішнього двору.
Нещастя.
3
На третій позиції вихід назовні стає вже необхідним, тому про наявність його текст тут навіть і не згадує,
бо такий вихід назовні настане сам собою, якщо людина досягла в розвитку своєї життєвої ситуації до цієї третьої
позиції. Однак при виході назовні людина має сама в собі знайти стримувальні стимули, має сама себе вміти
обмежувати. Якщо це прийнято нею до уваги, то вона може вийти з гідністю зі сформованого становища. У тексті
це сказано так:
Слабка риса на третьому місці.
Якщо не будеш обмежувати себе,
то буде про що зітхати.
Хули не буде.
4
Усе, що мало бути зроблено у внутрішньому житті, тут є досягнутим. Людина може набути певної
впевненості у своїх діях. Якщо вона знаходить у собі самій уміння ставити собі мету і ставити межі своїй
діяльності, то людина може досягти того спокою, який виникає завдяки вмінню обмежити себе, і
того розвитку надалі, який настає в результаті самостійного ведення своїх вчинків. Тому в
тексті тут говориться:
Слабка риса на четвертому місці.
Заспокоїшся в обмеженні.
Звершення.
5
Характерна риса п'ятої позиції - це врівноваженість, однакова віддаленість від обох крайнощів. Така гармонія,
яка проявляється і зовні, і всередині, призводить до того, що людина може знаходити насолоду у своєму обмеженні. Але
людина, що діє на цій позиції, якщо вона виходить з її суті, може здійснити лише великі справи,- такі, які
викликають похвалу з боку оточуючих людей. Ось чому в тексті тут сказано:
Сильна риса на п'ятому місці.
Солодке обмеження.
Щастя.
Якщо виступиш, то буде похвала.
6
Урівноваженість, притаманна попередній позиції, тут уже втрачена. Тому обмеження сприймається тут як
щось зовнішнє. Символічно це виражено вже в самій позиції, яка є зовнішньою позицією всієї гексаграми.
Тому обмеження, яке виникає тут, може бути пережите як якийсь тиск ззовні, й усвідомлюється лише як щось
сумне й гнітюче. Стійке перебування в такому стані може спричинити лише нещастя. Тут варто було б взяти до уваги
увагу перехідний характер цієї позиції, перейти до наступної ситуації ступеня процесу обмеження і прагнути до
роботи над самим собою в межах тих рамок, які поставлені вже в попередньому. Якщо це взято до уваги, то
каяття в попередніх помилках може відпасти. Тому в тексті тут слід бачити два афоризми: один, що характеризує
об'єктивність даної ситуації, і другий - відсутність каяття як результату правильно зрозумілої та виправленої ситуації.
Так, у тексті тут написано:
Нагорі слабка риса.
Гірке обмеження.
Стійкість - до нещастя.
Каяття зникне.