Інтерпретацію побудовано на підставі критичної школи Коментаторів Ван Бі, Вань І, Ито Тогай.
№ 49. Ге. Зміна.
У попередній ситуації ми зустрічали дві сторони одного й того самого: нерухомість колодязя і рух, що відбувається в ньому.
Цей рух, що відбувається в самому колодязі, іншими словами, рух усієї накопиченої внутрішньої сили, тобто внутрішньої
правдивості, про яку йшлося на останній позиції попередньої ситуації, тут може слугувати вихідною точкою для
подальшого міркування. Нехай колодязь і не змінюється, але його повнота змінюється. Таким чином, попередня ситуація
стоїть на межі двох: перед нею ми знаходимо виснаження як відому зупинку в динаміці сил; після неї ми знаходимо зміну,
тобто нарешті настає оновлення зниклих було сил. Сам образ гексаграми найлегше розшифровується з її
назви. Якщо ми її й перекладаємо Зміна, то це далеко не перше її значення, бо перше її значення -
шкіра, яку скинула змія. Так, тут має бути скасована попередня форма, що вже зжила себе, і має бути
знайдена нова форма для прояву знову накопичених сил. У певному сенсі тут момент нового початку творчості.
Тому тут цілком повторюється той афоризм, який стояв першим у всій "Книзі Змін" як характеристика
творчого процесу. Тут ми маємо й імпульс до буття, його розвиток, тобто те, що називається "споконвічним звершенням",
і його визначення в ньому, і стійке буття створеної речі, тобто те, що розуміється під словами "сприятлива стійкість".
Якщо в попередній діяльності і були якісь помилки, то тут, під час повторного і нового акту творчості, настає
погашення всіх попередніх помилок, бо все твориться заново. У цьому сенсі не може бути каяття про минуле, тут
воно не може настати. Але все це може бути людиною здійснено правильно тільки в тому разі, якщо до останнього
дня вона збереже в собі ту внутрішню правду, вказівкою на яку закінчилися афоризми попередньої ситуації. Ці думки
виражені в наступному афоризмі тексту:
Зміна.
Якщо до останнього дня будеш сповнений правди,
то буде початкове звершення
і сприятлива стійкість.
Каяття зникне.
1
Текст цього афоризму побудований на грі слів, яку ми вказали вище. Йдеться, звісно, про зміну, але вона
виражена за допомогою образу шкіри. Якщо тут ідеться про зміцнення сил, набутих на попередньому щаблі, то
вони мають бути укріплені саме самим фактом зміни, за грою слів (що не перекладається російською мовою) - за допомогою шкіри.
Але оскільки перша позиція ще не виявляє всіх тих сил, які характерні в нижній триграмі і які знаходять своє
вираження лише в другій позиції, остільки на другу позицію тут вказує образ, який ми вже неодноразово розбирали
нами,- образ жовтого кольору. Те, що він належить до другої позиції, підкреслюється ще й тим, що слабка друга риса
виражена в образі корови. У цьому сенсі й може бути зрозумілий афоризм, який без коментарів у нашого читача міг би
викликати лише посмішку:
На початку сильна риса.
Для зміцнення застосуй шкіру жовтої корови.
2
Друга позиція, представляючи собою внутрішнє вираження якостей усієї ситуації, є свого роду максимальною
підготовкою до зовнішньої діяльності, але це ще не сама діяльність зовні. Тому тут згадується про те, що
має настати після закінчення дня, тобто вказується на ту правду, яка протягом даної ситуації повинна
супроводжувати людину до кінця днів. Але якщо ця якість в наявності, то подальший рух може бути тільки
щасливим. Ось чому текст говорить тут:
Слабка риса на другому місці.
Лише після закінчення дня виробляй зміну.
Похід - на щастя.
Хули не буде.
3
Після періоду виснаження всіх сил і лише внутрішнього їхнього накопичення їхня наявність у людині може бути ще не виявлена
зовні, і тому навряд чи оточуючі люди можуть мати привід до того, щоб поставитися з довірою до наявності цих сил,
тобто внутрішньої правдивості. На перших двох позиціях люди не зможуть визнати наявності цих накопичених у попередній
ситуації сил. Лише на третій позиції, як каже "Книга Змін", лише після того, як тричі мова торкнеться зміни,
тобто оновлення, може бути досягнута відома довіра. Само собою, що таке становище людини, коли після
довгих промов вона може завоювати довіру до себе, нею самою може бути пережите як становище важке, і в такому стані
депресії навряд чи вона змогла б діяти сприятливо. Тому текст тут говорить:
Сильна риса на третьому місці.
У зміні мова тричі торкнеться її,
і лише тоді до неї буде довіра.
Похід - до нещастя.
Стійкість - жахлива.
4
Усе те, що склалося як результат проведених раніше дій, є зумовленою долею, яка діє
як якийсь незмінний закон, але незмінність його лише відносна, бо настає рано чи пізно пора активного
втручання, якщо не у своє минуле, то у своє майбутнє, і завдяки йому людина досягає можливості переробити
свою долю. Звичайно, для цього вона повинна справді володіти великими особистими силами. Вона повинна переплавити свою
долю. І образ переплавлення, який тут згадано, коментаторами пояснюється тим, що верхня триграма, в
яку ми вступаємо на даній ситуації, триграма дуй, символізує метал, під яким діє триграма лі - вогонь.
Завдяки такій переплавці й переробці своєї власної майбутньої долі всяке каяття в неправильних вчинках,
що були в минулому, відпаде. Ось чому в тексті ми читаємо:
Сильная черта на четвертом месте.
Сильна риса на четвертому місці.
Щастя.
Каяття зникне.
5
За максимального виявлення зміни на п'ятій позиції "Книга Змін" вказує образ рухливий і сильний у своїй діяльності назовні.
діяльності зовні, образ тигра, який весь час рухається. Але це тільки образ, бо по суті тут ідеться про людину,
сповнену великих внутрішніх сил, які для неї у всій її діяльності настільки переконливі, наскільки вони
переконливі і для оточуючих людей, так що вона може у всій своїй діяльності виходити з них самих і не чекати
якихось передбачень, вказівок ззовні тощо. Ось чому в тексті тут сказано:
Сильна риса на п'ятому місці.
Велика людина рухлива, як тигр.
І до ворожіння він уже володіє правдою.
6
Перерозвиток мінливості та рухливості призводить лише до зовнішнього підтвердження зміни. По суті, зміну вже
досягнута, і лише за інерцією саме зовнішнє в ній продовжує ще тут діяти. Якщо при максимальному виявленні
зміни йшлося про рухливість тигра, то тут обрана тварина, схожа на тигра, але позбавлена його мощі. Тут ідеться
тільки про рухливість барса, але й вона, будучи все ж таки рухом, можливістю зміни, може бути притаманна лише внутрішньо
розвиненій людині. Людина ж, не розвинена в етичному відношенні, нікчемна, здатна лише на суто зовнішнє
підтвердження зміни. Вона може змінювати не більше, ніж "вираз свого обличчя". Якщо вона запропонувала б виступити зовні,
по суті ніяк себе не проявивши, то такий виступ призвів би тільки до нещастя. Краще йому залишатися тим,
що він є, і працювати над справжньою зміною своєї якості. Унаслідок цього текст говорить тут:
Нагорі слабка риса.
Шляхетна людина рухлива, як барс.
У нікчемної людини змінюється обличчя.
Похід - до нещастя.
Стійке перебування на місці - на щастя.