Інтерпретацію побудовано на підставі критичної школи Коментаторів Ван Бі, Вань І, Ито Тогай.
№ 59. Хуань. Роздроблення.
Для розуміння цієї гексаграми необхідно згадати те, що вже було зазначено нами в 31-й гексаграмі,- те, що
тематика першої частини "Книги Змін" і другої частини її дещо різняться. У першій частині ми бачили створення
діяча, що виходить із космічних сил. Друга частина - це вже скоріше практична діяльність людини в навколишньому
її середовищі. Крім того, у другій частині намічається створення особистості, виникнення індивідуального. І саме тут
після всієї епопеї розвитку сил, їхнього накопичення, їхнього переплавлення, їхнього виявлення назовні, реінтеграції в кожному з оточуючих
людей, після цього складного шляху, який був окреслений у попередніх гексаграмах, настає нарешті та гексаграма,
яка говорить про індивідуалізацію, про прояв повноти самосвідомості в кожній окремій людині. Вона носить
назву Роздроблення. Роздроблення тут вказує на виникнення індивідуальності в приватному. Так, єдине тут
перетворюється на одиничне. Образ, який автори "Книги Змін" обрали для зображення цього роздроблення, заслуговує на
нашої уваги. Верхня триграма тут - вітер, нижня - вода. Образ цей вказує на те, що якщо водна гладь,
поки вітер не діє, видається нам деякою єдністю, то за першого ж удару вітру на ній з'являються брижі,
з'являється безліч окремих роздроблених блискіток. І кожна людина, кожна особистість сприймається тут як щось
самостійне. Під час цього процесу само собою має відбуватися розвиток і звершення цього розвитку. Цей
процес виникає тому, що радість, яка була надбанням людини, що досягла мети, поширена і на всіх
оточуючих людей, і кожен, хто сприйняв у себе цю радість, усвідомлюючи її, усвідомлює і самого себе як того, хто переживає
цю радість. Таким чином, людина, яка дарувала радість, може відчувати, що вона виконала все, до чого її зобов'язувало її
буття. Вона може відчувати, що вона виконала свій обов'язок перед людьми, які дали їй це буття, перед своїми предками. Процес
індивідуалізації, що намічається тут, є процесом важливим і серйозним, і тому тут необхідно робити
великі й відповідальні дії, у яких, само собою, необхідно зберігати повну стійкість, що розуміється в цьому
випадку як справжня правота в думках, у діях, у словах. У цьому сенсі слід розуміти текст:
Роздроблення.
Звершення.
Цар наближається до володарів храму
(до духів предків).
Сприятливий брід через велику річку.
Сприятлива стійкість.
1
Перша позиція характеризує перебування в самому собі, непрояв зовні; тому тут силами однієї першої позиції
ще не досягнуто необхідної індивідуалізації та роздробленості. Тут потрібна допомога, що йде ззовні. І її відзначає
"Книга Змін". Допомога ця має бути сильною. Якщо тут обрано образ коня, то, по-перше, тому, що триграма
кань, що стоїть унизу, у символіці тварин відноситься до коня, і, по-друге, тому, що тут допомога виходить навіть від
другої позиції, яка зайнята сильною рискою, що також символізує коня. Тому в тексті ми тут читаємо:
На початку слабка риса.
Необхідна допомога.
Кінь сильний.
Щастя.
2
Під час процесу індивідуалізації найважливіше - знайти своє власне місце. Воно має бути саме власним
і міцним, тим, чим з погляду феодальних авторів "Книги Змін" уявлявся престол. Тому в процесі
індивідуалізації кожна людина має прагнути до свого престолу. Ми б сказали, кожен повинен зайняти належне
йому місце. Якщо це виконано, то згладжуються помилки, вчинені в минулому, і каяття зникне. Таким чином,
текст говорить тут так:
Сильна риса на другому місці.
При роздробленні біжи до свого престолу.
Каяття зникне.
3
У процесі роздроблення та індивідуалізації найбільшу небезпеку становить невпинність цього процесу. Коли
у процесі роздроблення йому піддається навіть сама індивідуальність, тобто щось неподільне, то сприятливий результат
настати не може. Людина буде змушена гірко каятися в тому, що вона вчасно не зупинила процесу роздроблення.
Однак оскільки третя позиція за самим своїм змістом є устремлінням назовні, розпадом внутрішнього, остільки в
цьому разі людині не доведеться каятися, бо, проводячи дедалі далі й далі розпад, вона діє тільки в дусі тієї
позиції, яку вона займає в межах даної ситуації. Тому тут у тексті ми читаємо:
Слабка риса на третьому місці.
Роздробиш своє тіло.
Каяття не буде.
4
Процес роздроблення, індивідуалізації може бути розглянутий як двосторонній процес ще й з іншого боку.
Якщо у відомому сенсі слова це - роздроблення якогось цілого і тим самим знищення його як цілого, то, з іншого
боку, тут замість багато чого виникає багато. Їхня безліч у відомому сенсі слова являє собою знову-таки
якусь єдність, єдність, в якій вони представляються цілим пагорбом. Тому, якщо єдине "стадо" і розбите на
окремі індивідууми, то, з іншого боку, колектив цих індивідуумів являє собою великий пагорб. Мабуть,
автори "Книги Змін" усвідомлювали, що така думка, по суті діалектична, важка для сприйняття, якщо людина
недостатньо розвинена в культурному відношенні. Усвідомлюючи труднощі цієї думки, текст говорить:
Слабка риса на четвертому місці.
Роздробиш своє стадо.
Початкове щастя.
У роздробленні буде пагорб.
Це не те, про що думають варвари.
5
Процес індивідуалізації, роздроблення виходить із якогось центру і спрямовується до периферії, і на периферії виникають
окремі індивідууми. Щоб висловити цей процес образно, текст говорить тут про те, як окремі крапельки поту
виступають на периферії шкіри внаслідок того, що всередині людина відчуває жар. Цей процес індивідуалізації має
розноситися всюди як гучний голос. Але на п'ятій позиції, яка має бути керівною, необхідно поставити
себе в центрі, що виражається мовою "Книги Змін" в образі царя, який живе в центрі. Це необхідно тому,
щоб внутрішньо протистояти процесу роздроблення й утриматися в ньому, не роздробляючись. Тільки тоді результат може
бути сприятливим. У цьому сенсі в тексті сказано:
Сильна риса на п'ятому місці.
При роздробленні виступає піт
від гучних криків.
При роздробленні, як цар, живи.
Хули не буде.
6
Надмірний розвиток процесу роздроблення, коли особистість віддає себе заради того, щоб виникли в оточенні
самостійні індивідууми, призводить до повної віддачі своїх сил оточенню. Але це так і має бути. Тут необхідний
вихід за межі самого себе. У цій жертовній самовіддачі можливо виправити невдалість шостої позиції, з приводу
якої в тексті сказано:
Нагорі сильна риса.
Під час роздроблення твоя кров піде.
Вдалися.
Вийди.
І хули не буде.