Інтерпретацію побудовано на підставі критичної школи Коментаторів Ван Бі, Вань І, Ито Тогай.
№ 15. Цянь. Смиренність.
Володіння великим надбанням, усією повнотою світу, могло б бути кінцевою метою, якби у світі допускалася можливість
зупинки. Але основним становищем є вчення про мінливість, про безперервну рухливість світу і про те, як повинен
людина гармонійно включатиметься в цей рух. Тому зупинка у розвитку є не зупинкою, а відставанням,
що викликає конфлікт зі світовим розвитком. Тому, якщо зупинитися навіть на висоті найбільших досягнень, то і в
такій зупинці не буде правильного ставлення до світу. Але рухатися прямолінійно далі вже не можна, бо на
попереднього ступеня досягнуто все, чого треба було досягти. Отже, лише повна відмова від уже досягнутого
може гарантувати можливість подальшого розвитку, що йде в ногу з розвитком світу. Така необхідна відмова від
особистих досягнень називається «покора» і виражається в образі самої гексаграми, в якій під знаком землі вміщено
гори знак. Гора повинна взагалі височіти над землею, і якщо вона знаходиться під землею, то в цьому із граничною
лаконічністю виражений образ смиренності. Таке становище не повинно відлякувати людину, бо тільки тут тут
можливий подальший розвиток, причому цей розвиток має бути плідним: він має бути доведений до кінця,
до завершення. У цьому сенсі у тексті йдеться:
Смиренність.
Розвиток.
Шляхетна людина має завершитися.
1
На першому ступені смиренність виявляється у найінтенсивнішої, а й у найзагальній формі. Тому неможливо конкретизувати
його у специфічному образі. Можна лише вказати на те, що людина, яка має дану властивість, має бути
необхідність подолання величезних труднощів, бо завдяки цій властивості він схильний до такого подолання.
Це зрозуміло, тому що тут ця властивість розглядається в його невиявленому стані, а тому не вказується його
практичний додаток; з іншого боку, воно, судячи з композиції «Книги Змін», властиве людині, яка на
У попередніх етапах досяг уже величезних результатів і тому здатний на подолання найбільших труднощів.
Текст висловлює це так:
Спочатку слабка риса.
Смиренний з покірних шляхетний чоловік.
Йому треба переходити вбрід через велику річку.
Щастя.
2
На другій позиції виникає щось на кшталт конфлікту між специфікою всієї гексаграми (покори, тобто не виявленості,
відступу в тінь і т. п.) і характером другої позиції, сенс якої полягає в тому, що на ній виявляються внутрішні
якості. На вирішення цієї суперечності впливає і те, що дана позиція випереджає таку, на якій
найінтенсивнішим чином проявляється зміст поняття смиренності. В результаті виявляється, що виявлення внутрішнього
властивості тут все ж таки відбувається, але ця властивість — смиренність, тобто те, що не може виражати себе самого, а виражається
лише у самовіддачі, у співзвучності про те, що висловлює себе. При цьому гармонійність розвитку тут може бути легко порушена.
тим, що увага, що приділяється висловленню власної властивості, буде сильнішою за саму властивість — смирення: невираження
себе насамперед. Тому до щасливого результату тут приводить лише стійке і непохитне смирення, або, як про
це говорить текст:
Слабка риса на другому місці.
Співзвучна смиренність.
Стійкість – на щастя.
3
Момент кризи тут виражений у самому образі триграми. В образі «гора» третя риса, як найпіднесеніша,
зображує специфіку гори, що підноситься. Але на цій позиції саме відбувається зіткнення «гори» із «землею», та
саме найвищої точки гори з нижчою областю землі. Так, зміст смиренності тут виступає з особливою силою; але саме
завдяки цьому і для володіння такою смиренністю потрібна найбільша напруга. Тільки інтенсивною працею досягається
смиренність; воно справді може бути виражене в образі гори (сенс її - височіти), але схилився нижче землі, яка
має бути найнижчою. І тільки людина, що має таку вироблену смиренність, може довести свою справу до кінця і,
виконавши все, що потрібно часом і становищем, стати у правильне ставлення до світового звершення, т. е. досягти
щастя. Така людина якщо для себе і досягла вже в минулому повної перемоги над усяким злом, то тут вона вдруге вступає
з ним у боротьбу, щоб своєю боротьбою подати приклад іншим. Тому й у тексті йдеться:
Сильна характеристика на третьому місці.
Смиренному від праць своїх благородному
людина має завершити [його справ].
Щастя.
4
Ми бачили, що властивість попередньої позиції впливає на властивість другої позиції. Але на третій позиції це
Якість виробляється лише шляхом певних зусиль. На четвертій позиції вона вже вироблена, і якщо на попередній
ступеня смиренності виявлялося діючим зовні внаслідок зусиль (що стоїть відповідно до символу сильної риси),
то тут (де позиція зайнята слабкою рисою) вплив сили та примусу вже неможливий. Але на четвертій позиції
саме наявність виробленого якості може впливати на інше. Ця властивість діє як цікавий приклад.
Тому вся дія тут вільно і не зустрічає жодних перешкод. Ось чому і в тексті сказано:
Слабка риса на четвертому місці.
Нічого несприятливого.
Має смиренність.
5
Властивості, виражені на третій позиції, знаходили підтримку у своєму оточенні. Зсередини там діяло
«сузвучне смирення», що створює резонанс, ззовні діяло «примирення, що манить», яке є лише подальшим
розвитком властивостей третього ступеня. Тут же, на п'ятій позиції, інші обставини: зсередини діє четверта позиція,
позбавлена власних сил, а зовні - шоста, яка, як правило, символізує вже втрату властивостей цієї гексаграми.
Тому тут неможливо чекати на підтримку з оточення, від «сусідів». Діяльність тут можлива лише як зовсім
самостійна. Але через весь попередній процес якість смиренності доведено вже до такої повноти неможливо очікувати
підтримки з оточення, від «сусідів». Діяльність тут можлива лише як цілком самостійна. Але в силу всього
попереднього процесу якість смирення доведено вже до такої повноти та досконалості, що навіть для дій,
протилежних дії смиренності, останнє все ж таки є найбільш характерним, і тому навіть така діяльність
не вступає в конфлікт із загальною ситуацією і не зустрічає нічого, що не сприяє їй. Це знаходить у тексті таке
вираз:
Слабка межа на п'ятому місці.
Не розбагатієш від своїх сусідів.
Сприятлива необхідність зробити
караючий напад.
Нічого несприятливого.
6
На шостій позиції ситуація та її характерні риси добігають кінця, втрачають свою специфічність. Так і тут, смиренність
залишається лише як відгук минулого, тих праць, які згадуються на третій позиції. Зате агресивність, що почалася на
попередньої, п'ятої позиції тут отримує ще більший розвиток, особливо як необхідність підпорядкувати собі те, що вийшло
з покори, бо тут уже не діють ні міць зусиль, як на третій позиції, ні привабливість прикладу, як на
четвертою. Тут основний тон смирення вже тільки звучить, але не діє, і обмеження, що походить від смирення,
відступає, бо воно має поступитися місцем подальшої ситуації Вільність, для якої характерна відсутність обмежень.
Тому тут ситуація сприяє діям, далеким від смирення. У тексті це виражено так:
Нагорі слабка риса.
Звуче смиренність.
Сприяє необхідності
зрушити війська і піти на міста та царства.
