Людина одного разу спіймала пташку. — У неволі я тобі не пригоджуся,— сказала йому пташка,— відпусти мене, і я дам тобі три цінні поради.
Першу пораду пташка пообіцяла дати в руці, друга — коли вона злетить на гілку, і третій – на вершині пагорба. Людина погодилася і запитала, який її перший порада.
— Якщо ти чогось втратив, нехай навіть ти цінував це не менше за життя, не шкодуй про це.
Чоловік відпустив пташку, і вона, злетівши на гілку, сказала свою другу пораду:
— Ніколи не вір тому, що суперечить здоровому глузду і не має доказів.
Потім вона полетіла на вершину пагорба і закричала звідти:
— О, нещасний! Я проковтнула два величезні діаманти. Якби ти мене вбив, вони були б твоїми.
У розпачі людина схопилася за голову.
— Дай мені хоча б свою третю пораду,— сказав він, прийшовши до тями.
— Який ти дурень! — вигукнула пташка.— Ти просиш у мене третьої поради, навіть не подумавши над першим та другим. Я сказала тобі, щоб ти не жалкував про втраченому і не вірив нісенітницям, а ти щойно вчинив навпаки. Ти повірив безглуздя і пошкодував про те, чого втратив! Подумай сам, як же в мені, такою маленькою, можуть поміститися два величезні діаманти. Ти дурний, тому ти маєш залишатися в межах, які призначені для звичайних людей.

Примітка Ідріс Шаха.
У дервіських колах цій казці надається величезне значення, бо вважається, що вона «підвищує чутливість» розуму учня, готуючи його до переживання, які неможливо викликати ніякими звичайними засобами. Її постійно використовують суфії, і вона зустрічається у класичному творі Румі «Місневі», а також наводиться у «Божественній книзі» Аттара. Обидва вони жили у XIII столітті.

Ідріс Шах. Історії дервішів. Переклад на російську мову В. Максимова