Давним-давно існувало місто, що складалося з двох паралельних вулиць. Одного разу один дервіш перейшов з однієї вулиці на іншу, і жителі цієї другої вулиці звернули увагу, що його очі повні сліз.
- На сусідній вулиці хтось помер! - закричав один із них, і всі діти, що грали поблизу, одразу ж підняли крик.
Насправді ж дервіш плакав від того, що незадовго до цього чистив цибулю. Але крик усе розростався, і його незабаром почули на сусідній вулиці. Жителі обох вулиць були так засмучені й перелякані, уявивши, що в сусідів нещастя, що не наважилися навіть поцікавитися одне в одного про причину переполоху. Щоправда, один мудра людина, намагаючись заспокоїти їх, порадив тим і іншим запитати одне в одного, що трапилося, але, занадто збуджені, щоб прислухатися до його поради, вони відповідали:
- Ми всі й так знаємо: наших сусідів спіткало велике нещастя.
Звістка ця поширилася з надприродною швидкістю, і незабаром уже ні один із жителів кожної вулиці не сумнівався, що в сусідів сталося лихо. Зібравшись з думками, і ті, й інші вирішили негайно покинути ці місця, щоб таким чином врятувати свої життя. І ось обидві громади знялися зі своїх насиджених місць і попрямували в протилежні сторони.
Відтоді минули століття; місто це, як і раніше, безлюдне. Недалеко один від одного, по обидва боки від нього, розташовувалися два селища. Жителі обох селищ із покоління в покоління передають переказ про те, як колись населення втекло з приреченого міста, рятуючись від невідомого лиха.

Примітка Ідріс Шаха.
У своїх психологічних вченнях суфії заявляють, що знання, що передається звичайним шляхом, піддається стільком спотворенням (це зумовлено довільними редакціями та брехливими записами), що воно вже не в змозі донести безпосередній факт. Ця розповідь ілюструє суб'єктивність людського мислення. Її взято з навчальної книги Асрар-і-Халватійа ("Таємниці пустельників"), автором якої є шейх Каландар Шах з ордена Сухравардійаª. Він помер у 1832 році й похований у Лахорі на території сучасного Пакистану.

a. Сухравардійа - суфійське братство, що склалося наприкінці XII - початку XIII ст. в Іраку в межах месопотамської школи суфізму ас-Сухраварді. Під час проходження Шляху містичної свідомості до інвеститури салік ("той, хто шукає", "мандрівник", "той, хто став на Шлях") щодня розповідав керівникові свої сни, оскільки вважалося, що сни відображають успіхи або невдачі дервіша в духовній еволюції.

Ідріс Шах. Історії дервішів. Переклад на російську мову В. Максимова