Муса Фаравані сказав:
"Я служив Шаріфу Абдульмаліку двадцять років, але все, що я бачив від нього, це байдужість. Я наполегливо продовжував служіння, сподіваючись зрозуміти, чому він приділяв мені так мало уваги. Але так і не осягнув цієї таємниці".
Дауд, син Зульфи, відповів:
"Чи служив ти йому з тим самим завзяттям, яке виявляв би, якби він був монархом?"
"Я вважаю, ні".
"Чи служив ти йому з тією ж відданістю, з якою майстер служить створенню твору мистецтва?"
"Я вважаю, ні".
"Чи служив ти йому з такою самою старанністю, з якою служив би йому, якби він був високою посадовою особою або воєначальником, а ти дрібним чиновником або простим солдатом".
"Я вважаю, ні".
"Тоді він чекав від тебе прояву саме таких форм служіння. Шаріф, який сам служив найвищому, не міг прийняти служіння, меншого, ніж те, яке проявляється у справах меншої важливості.
Коли ти чогось не бачиш, то називаєш це "таємницею". Ти назвав служінням те, що ним не є. Ти навіть ще не почав служити, отже, чи тобі варто питати, чому твоє неіснуюче "служіння" не було прийнято".


Ідріс Шах. "Спостереження за покровом". Переклад з англійської на російську М.Д. Степанова