Одного разу, в давні часи, один чоловік, покинувши межі своєї країни, заблукав і потрапив у світ, відомий як країна Дурнів.
Незабаром зустрів він натовп людей, які в паніці бігли з поля, де вони збирали урожай пшениці. "Там на полі чудовисько", - пояснили вони. Він пішов туди і побачив, що це всього лише кавун.
Тоді він сказав людям, що заради них уб'є чудовисько. Витягнувши ніж, він зрізав кавун із грядки, відрізав шматок і став його наминати. Побачивши таке, люди злякалися прибульця ще більше, ніж кавуна. Схопивши вила, вони накинулися на нього і погнали геть, з криками: "Женіть, женіть його, а то ми станемо його наступною жертвою!".
Вийшло так, що через якийсь час інша людина забрела в країну Дурнів, і спочатку з нею сталося те саме. Тільки замість того, щоб пропонувати дурням позбавлення від чудовиська, він визнав, що чудовисько вкрай небезпечне, і разом з ними помчав від кавуна, тим самим, завоювавши їхню довіру. Він провів серед дурнів багато часу, жив у їхніх будинках, і мало помалу йому вдалося навчити їх деяких основних фактів, що дало їм змогу не тільки позбутися страху перед кавунами, а й почати розведення цієї культури.

Коментарі:
Це зібрання жартів призначене втілити в людські форми зразки індивідуального мислення і вказати на соціальні епізоди, справжні і ймовірні, які паралельні роботі розуму. Джефрі Ґріґсон, видатний літературний критик, нещодавно зазначив ("Кантрі Лайф" — Country Life, November 21s1, 1968) незвичайний і вигідний психологічний ефект суфійських "жартів"; він пішов настільки далеко, що назвав їх "доповненням до мови".

Ідріс Шах. "Спостереження за покровом". Переклад з англійської на російську М.Д. Степанова