Ось що повідомляють про Хазрата (Бахауддіна Накшбанда):
Хоча протягом багатьох років його вважали втіленням статечності та світської ввічливості ввічливості, а також реставратором первісної школи суфізму, часто у присутності своїх близьких і впливових соратників він поводився, як блазень.
Протягом десятиліть, він брав з них клятви зберігати це в таємниці, а також отримав від кожного з них завірену їхнім особистим підписом заяву, що він, Бахауддін, схильний до ексцентричної поведінки.
Вони ж знову і знову говорили йому: "Хазрат, хоча ми нікому про це не розповімо, нам все ж не зрозуміла ваша дивина. У такому разі, навіщо ви збираєте про це свідчення, засвідчені нашими підписами, адже одного чудового дня це може стати надбанням глави держави. дня це може стати надбанням гласності й зіграє не на вашу користь?"
Він ніколи не відповідав на ці запитання, поки одного разу, на схилі років, відчуваючи тиск своїх впливових і високопоставлених послідовників, які наполягали на власному тлумаченні його вагомості, він став поводитися найнесподіванішим чином. несподіваним чином.
Деяким же з його найбільш ревних і найбільш поверхневих послідовників було наказано залишити його. "Боже, він божеволіє! - говорили вони. - Подумати тільки, що протягом стількох років він був зразком поведінки і прикладом для усього світу..."
Тоді Бахауддія пред'явив документи, які показували, що таким він був завжди, і що саме його послідовники намагалися змусити його відповідати їхнім власним уявленням про людину вчення.
У своїй книзі "Рісалат" (Листи) він каже: "Дуже важливою для суфія є здатність бути дурнем, залишаючись суфієм. Він має бути здатний виглядати ідіотом, бо коли доктринери монополізують роль людини вчення, мають залишитися люди, серед яких існує справжнє вчення. Зверніть увагу на одну небезпеку: протидія стосовно суфіїв для них не є небезпечна, тому що завжди знайдуться ті, хто думатиме, що протидія викликана заздрістю, і тому продовжать свої спроби слідувати Шляхом. Але тільки-но тільки вченим вдасться переконати людей у тому, що суфії не заслуговують серйозного ставлення і не містять жодної цінності, люди перестануть прислухатися до суфіїв, адже якщо в чому й проступає людська слабкість, так це в тому, що людина не хоче, щоб вважали, ніби вона захоплена марнославством. Так нехай же дорога, яка з точки зору доктринера і фанатика здається нікчемною, залишається відкритою.

Коментарі:
Подібні та сполучні випадки можна знайти в моїх книгах "Роздуми" - "Reflections". Reflections, "Караван сновидінь" — Caravan of Dreams и "Путь суфия" — Тhе Way of the Sufi.

Ідріс Шах. "Спостереження за покровом". Переклад з англійської на російську М.Д. Степанова