Тит Лівій (59до н.е. - 17н.е.), історик; користувався заступництвом імператора Августа.

---

[Римська] держава, почавши з малого, так розрослася, що страждає вже від своєї величезності.

«Історія Риму від заснування міста», передмова, 1 [89, c.9]

Ми ні вад наших, ні ліків від них переносити не в силах.

«Історія...», передмова, 9 [89, с.10]

Без сили гнів марний.

«Історія...», I,10,4 [89, с.18]

Між царями товариство ненадійне.

«Історія...», I, 14,3 [89, C.22]

Ратна служба озлоблює серця.

«Історія...», 1,19,2 [89,с.26]

Страх перед богами - найдієвіший засіб для неосвіченого і (...) грубого натовпу.

«Історія...», 1,19, 4 [89, C.27]

...Подвиг, стяжавший в потомках больше славы чем веры.

«Історія...», II, 10, 11 [89.с.72]

Ненавидячи жорстокість, ви самі виявляєте жорстокість і, не знайшовши ще свободи, вже хочете панувати над противником. (Сенатори Луцій Валерій і Марк Горацій - повсталим плебеям.)

«Історія...», III, 53, 7 [89, C.160]

Люди лякають інших, щоб не боятися самим.

«Історія..,», III, 65,11 [89, с.171]

Краще пізно чинити опір нахабству і нерозсудливості, ніж ніколи.

«Історія...», IV, 2,11 [89, с.179]

З ворогів не залишилося нікого, хто міг би повідомити про поразку.

«Історія...», V, 49,6 [89, с.276]

Нещастя наставляло нас у благочесті.

«Історія...», V, 51,8 [89, с.278]

Війни існують для молодих.

«Історія...», VI, 23,4 [89, с.303]

Світ надійний там, де його умови прийняті добровільно, а там, де хочете мати рабів, годі розраховувати на вірність.

«Історія...», V111,21 ,7 [89, c.385]

Тікаючи від долі він, як це зазвичай буває, мчить їй назустріч.

«Історія...», VIII, 24,3 [89, C.388]

Зброя благочестива в руках у тих, у кого вже ні на що не залишилося надії.

«Історія...», IX, 1, 10 [89, с.406]

[Про Олександра Македонського:] Якою б величезною не здавалася нам велич цієї людини, вона залишається величчю всього лише однієї людини, яку трохи більше десяти років супроводжувала удача.

«История...», IX, 18, 8 |89,с.424]

Як це зазвичай буває, більша частина взяла гору над кращою.

«Історія...», XXI, 4,1 [90, с.7]

На першому місці стоїть людина, яка сама може подати слушну пораду; на другому - той, хто цієї поради послухається; а той, хто сам поради не дасть і не підкориться іншому, той - останній дурень. (Перефразована цитата з Гесіода.)

«Історія...», XXII, 29, 8 [90,c.82]

Що менше страху, то менше небезпеки.

«Історія...», XXII, 5,2 [90, с.64]

Як хвора людина нікчемне захворювання переносить важче, ніж здорова важку хворобу, так і хвора приголомшена держава не перенесе жодного лиха, і не тому, що воно таке важке, а тому, що немає сил підняти ще якийсь тягар.

«Історія...», XXII, 8,3 [90, с.66]

Довіра зобов'язує до довіри.

«Історія...», XXII, 22,14 [90,с.77]

Найлегше терпіти знайоме зло.

«Історія...», XXIII, 3,14 [90,C.110]

У хворому тілі одна застаріла неміч породжує іншу.

«Історія...»,XXIV, 18,2 [90, с.162]

В обставинах важких, коли сподіватися майже нема на що, найвідчайдушніші рішення найправильніші.

«Історія...», XXV, 38,18 [90, с.224]

Палкі й зухвалі задуми гарні лише на перший погляд: здійснення їх болісне, а результати сумні.

«Історія», XXXV, 32,13 [91, с.174]

Забобон у дрібницях бачить волю богів.

«Історія...», XXVII, 23,2 [90, с.296]

Страх усе витлумачує в гірший бік.

«Історія...», XXVII, 44,10 [90, C.314]

Додане наостанок завжди здається найважливішим.

«Історія...», XXVII, 45,6 [90,c.315]

Люди, виправдовуючи себе, бувають напрочуд красномовні.

«Історія...», XXVIII, 25,14 [90, с.344]

Всякий натовп (...) схожий на море: (...) його можуть сколихнути і легкий вітерець, і ураган.

«Історія...», XXVIII, 27,11 [90, с.345]

Усякий злочин безрозрахунковий.

«Історія...», XXVIII, 28,1 [90, с.346]

У нападника завжди більше наснаги, ніж у того, хто обороняється.

«Історія...», XXVIII, 44,2 [90, C.363]

Невідоме більше лякає.

«Історія...», XXVIII, 44,3 [90, с.363]

Чоловік і вождь не упускає щасливої нагоди і підпорядковує її своїм задумам.

«Історія...», XXVIII, 44, 8 [90, с.363]

Люди до блага менш чутливі, ніж до біди.

«Історія...», XXX, 21, 6 [90, с.418]

Минуле легше засуджувати, ніж виправити.

«Історія...», XXX, 30, 7 [90,c.424]

Щастю слід довіряти найменше, коли воно найбільше.

«Історія...», XXX, 30,18 [90,с.425]

Краще (...) вічний мир, ніж мрії про перемогу.

«Історія...», XXX, 30, 19 [90, с.425]

Умови миру наказує не той, хто просить про нього, а той, хто його дає.

«Історія...», XXX, 30,24 [90, с.425]

Рідко даруються людям одразу і щастя, і здоровий глузд.

«Історія...», XXX, 42,15 [.90, с.436]

Римляни розширили свою державу не стільки перемогами, скільки милостивим ставленням до переможених.

«Історія...», XXX, 42,18 [90, с.436]

Довго перебувати в спокої жодна велика держава не може, і якщо немає зовнішнього ворога, вона знайде внутрішнього: так дуже сильним людям боятися, здається, нікого, але власна сила їх обтяжує.

«Історія...», XXX, 44,8 [90, с.438]

Завершивши розповідь про Пунічну війну, я відчуваю таке ж полегшення, як якби сам розділив її труди і небезпеки.

«Історія...», XXXI, 1,1 [91, с.5]

З озброєним ворогом треба бути безжальним, але з переможеним найважливіше - великодушність.

«Історія...», XXXIII, 12,9 [91, с.82]

Часто, а на війні особливо, видимість має таку саму силу, що й сама дія; хто повірив, що допомога буде, все одно що отримав її.

«Історія...», XXXIV, 12,4 [91, с.119]

Сципіон [Старший] уже десятий рік був постійно у всіх на очах, а пересичуючись великою людиною, люди вже не так шанують його.

«Історія...», XXXV,10 [91, с.157]

Стратег не бере участі в голосуванні з питання про майбутню війну.

«Історія...», XXXV, 25, 7 [129, с.90]

Жоден окремий громадянин не повинен стояти так високо, щоб його не можна було, згідно із законами, закликати до відповіді. Ніщо так не відповідає рівності та свободі, як можливість притягати до суду будь-кого, і навіть наймогутнішу особу. Що ж (не кажучи вже про найвищу посаду в державі) можна було б без страху кому б то не було доручити, якби не потрібно було звітувати у своїх діях?

«Історія...», XXXVIII, 50,8-9 [91, с.310]

Зухвало почавши, і продовжувати треба (...) зухвало, адже часом зухвалість обертається в результаті розсудливістю.

«Історія...», XLIV, 4,8 [91,с.489]

Немає людини, яка настільки зневажає поголоску, щоб не здригнутися перед нею душею.

«Історія...», XLIV, 22, 7 [91, с.501]

* З берега кораблем не правлять.

«Історія...», XLIV, 22,14 [91,с.502]

Взагалі людські вигадки бувають частіше гарні лише на словах, а якщо спробувати їх на ділі, там, де треба їх застосувати, а не міркувати про їх застосування, то вони не виправдовують очікувань.

«Історія...», XLIV, 41,4 [91,с.516]

Лише той зможе зватися чоловіком, кого попутний вітер не захопить, а зустрічний не зламає.

«Історія...», XLV, 8, 6 [91,с.526]

Довгий досвід - єдиний повірник законів.

«Історія...», XLV, 32, 8 [91,с.545]

Список джерел:
Лівій, Тит. Історія Риму від заснування міста / Пер. під ред. М. Л. Гаспарова і Г. С. Кнабе. - М., 1989. - Т.1.
Лівій, Тит. История Рима от основания городаю - М., 1991. - Т.2.
Лівій, Тит. История Рима от основания городаю - М., 1994. - Т.3.