Хадрат Омар, син Османа з Мекки, написав Джунайду, Шиблі та Харірі таке послання: "Жахи, що чатують на людину на Духовному Шляху такі, що нікому не слід вирушати в цю мандрівку, якщо він не здатний подолати дві тисячі ревучих водоспадів і піднятися на дві тисячі гір, що палахкотять полум'ям. Людина, не готова винести ці випробування, не сміє називати себе Шукачем".
Джунайд, прочитавши послання, зауважив:
"Я пройшов лише одне з цих випробувань".
Харірі сказав:
"Я зробив лише кілька боязких кроків цим шляхом".
Шиблі сказав:
"Я не помітив навіть ознак подібних випробувань".
Тоді пролунав голос згори:
"Ті, хто уявляє такі випробування як щось жахливе, а не як необхідну перевагу, ті, хто загруз у своїх стражданнях, замість того, щоб пройти крізь них, такі люди - не суфії, не люди духу, але люди почуттів. Вони належать цьому світу й уявляють, що в мирських почуттях є щось грандіозне".

Коментарі:
Джунайд, Шиблі та Харарі - троє з ранніх класичних майстрів. (Див. книги "Суфії" — The Sufis, "Казки дервішів" - Tales of the Dervishes і "Шлях суфія" — The Way of the Sufi).

Ідріс Шах. "Спостереження за покровом". Переклад з англійської на російську М.Д. Степанова