Василій Великий Кесарійський (бл. 330 - 379), єпископ Кесарії Каппадокійської, брат Григорія Ніського, християнський грецький письменник, один з Отців Церкви.

---

Кажуть: "Чому в самому устрої не дано нам безгрішності, так що не можна було б згрішити, хоча б і хотіли?" Тому ж, чому й ти не визнаєш служителів справними, коли тримаєш їх зв'язаними, але коли бачиш, що добровільно виконують перед тобою свої обов'язки.

«Сповідь» Бесіда 9 (про те, що Бог не винуватець зла) [33,с.150]

Невпинно думати про Бога - благочестиво, (...) але описувати словом божественне - зухвало.

«Сповідь» Бесіда 15 (про віру) [33, с.161]

Зло - не жива й одухотворена сутність, але стан душі, (...) що відбувається (...) через відпадання від добра. Тому не дошукуйся зла зовні, не уявляй собі, що є якась первородна зла природа, але кожен нехай визнає себе самого винуватцем власного злонравия

«Бесіди на шестиденний день», 2 [33, c.188]

Стан у світі, що передував створенню світла, був не ніч, а темрява; а що стало відмінним від дня, то названо ніччю.

«Бесіди на шестиденний день», 2 [33,с.191]

Пес не обдарований розумом, але має почуття, майже рівносильне розуму. Що ледь винайшли мирські мудреці, просидівши над цим більшу частину життя - розумію хитросплетіння умовиводів, - тому пес виявляється навченим від природи. Бо, відшукуючи звіриний слід, коли знайде, що він розділився на багато гілок, оббігає ухили, що ведуть туди й сюди, і тим, що робить, майже вимовляє такий умовивід: або сюди повернув звір, або сюди, або в цей бік. Але оскільки не пішов він ні туди, ні сюди, то залишається бігти йому в цей сторону. І таким чином через заперечення хибного знаходить істинне. Чи більше цього роблять ті, які, чинно сидячи над дошкою і пишучи на пилу, з трьох речень заперечують два і в іншому знаходять істину?

«Бесіди на шестиденний день», 9 [33, c.252]

Найбільше (...) важче пізнати самого себе. Не тільки око, що розглядає зовнішнє, не може бути вжито до розгляду самого себе, але й самий розум наш, що проникливо вбачає чужу похибку, повільний у пізнанні власних своїх недоліків.

«Бесіди на шестиденний день», 9 [33,с.254]

Треба вчитися не соромлячись, вчити не скуплячись.

Листи до Григорія Богослова, 2 [33,с.259]

Будь-який привід для ліні є приводом для гріха.

«Meros», 260 [151, с.314]