Сократ (470 - 399 до н.е.), філософ, учень Анаксагора. Народився і жив в Афінах, брав участь у Пелопоннеській війні. Був засуджений до смерті і страчений за звинуваченням у розбещенні молоді та поклонінні хибним богам. Сократ уперше зробив бесіду (діалог) основним методом філософського пізнання. Сам він нічого не писав, його погляди відомі за "сократичними діалогами" Ксенофонта і Платона.
Ніхто не може нічому навчитися у людини, яка не подобається.
(Ксенофонт, "Спогади про Сократа", I,2,39) [83, c.51]
У молитвах він [Сократ] просто просив богів дарувати добро, бо боги краще за всіх знають, у чому полягає добро.(Ксенофонт. "Спогади про Сократа", I,3,2) [83, c.57]
[Сократ] радив уникати таких страв, які спокушають людину їсти, не відчуваючи голоду. (...) Він жартував, що й Кірка [Цирцея], мабуть, перетворювала людей на свиней, пригощаючи їх такими стравами в достатку; а Одіссей (...) тримався від надмірного їхнього вживання і тому не перетворився на свиню.(Ксенофонт. "Спогади про Сократа", 1,3, 7) [83,c.58]
[Про хвальків:] Невигідно вважатися багатим, хоробрим і сильним, не будучи таким: до них висувають вимоги, (...) що перевищують їхні сили.(Ксенофонт. "Спогади про Сократа", I, 7,4) [83, с. 70]
Тих, хто бажає і сам мати багато клопоту й іншим доставляти його, я (...) поставив би в розряд придатних до влади.(Ксенофонт. "Спогади про Сократа", II, 1,9) |83, с.75]
Якщо, живучи серед людей, ти не захочеш ні панувати, ні бути підвладним і не станеш добровільно служити володарям, то, гадаю, ти бачиш, як уміють сильні (...) і цілі громади, і кожного порізно тримати в рабстві.(Ксенофоїт. "Спогади про Сократа", II, 1, 12) [83, с.75]
Не дуже-то легко знайти роботу, за яку не почуєш докорів; дуже важко зробити що-небудь так, щоб ні в чому чому не помилитися.(Ксенофонт. "Спогади про Сократа", II, 9,5) [83, C.104]
Заздрісники (...) тільки ті, хто горює з приводу щастя друзів.(Ксенофонт. «Воспоминания о Сократе», III, 9, 8) [83, C.133]
Трудно (...) найти врача, который знал бы лучше, чем сам человек, (...) что полезно ему для здоровья.(Ксенофонт. "Спогади про Сократа", IV, 7,9) [83, c.184 — 185]
[Перед початком суду над Сократом один із його друзів запитав:] "Чи не слід (...) подумати тобі й про те, що говорити на свій захист?" - Сократ (...) відповідав: "А хіба (...) все моє життя не було підготовкою до захисту?"(Ксенофонт. "Апологія Сократа" ("Захист Сократа на суді"), 3) [83, c.197]
Палко віддана Сократу, але простодушна людина, такий собі Аполлодор, сказав: "Але мені особливо важко, Сократе, що ти засуджений до смертної кари несправедливо". Сократ, кажуть, погладив його по голові і сказав: "А тобі (...) приємніше було б бачити, що я засуджений справедливо?"(Ксенофонт. "Апологія Сократа", 28) [83,с.203]
Наймудріший той, хто, подібно до Сократа, знає, що нічого правдиво не варта його мудрість.(Платон. "Апологія Сократа", 23b) [120, c.76]
Немає такої людини, яка могла б уціліти, якби почала відверто опиратися (...) більшості і хотіла б запобігти всій тій безлічі несправедливостей і беззаконь, які відбуваються в державі. Ні, хто в справді ратує за справедливість, той, якщо йому і судилося вціліти на малий час, повинен залишатися приватною людиною, а вступати на суспільну ниву не повинен.(Платон. "Апологія Сократа", 31 е-32а) [120, с.86]
Якби хто-небудь мав узяти ту ніч, у яку він спав так, що навіть не бачив сну, порівняти цю ніч з іншими ночами і днями свого життя і, подумавши, сказати, скільки днів і ночей прожив він у своєму житті краще і приємніше, ніж ту ніч, то, я думаю, не тільки всяка проста людина, а й сам Великий цар знайшов би, що порахувати такі дні порівняно з іншими нічого не варто. Тож якщо смерть така, я (...) назву її надбанням, тому що що таким-то чином виходить, що все життя нічим не краще за одну ніч.(Платон. "Апологія Сократа", 40d-е) [120, с.95]
[Останні слова:] Ми винні Асклепію півня. Так віддайте ж, не забудьте. (Півня приносили Асклепію, богу лікування, ті, хто одужує. Сократ вважав, що смерть для його душі - одужання і звільнення від земних негараздів).(Платон. "Федон", 118а) [121, c.80].
Кажуть, Еврипід дав йому [Сократу] твір Геракліта і запитав його думку; він відповів: "Що я зрозумів - прекрасно; чого я не зрозумів, напевно, теж".(Діоген Лаертський, II, 22) [49, с.110].
Часто він [Сократ] казав, дивлячись на безліч ринкових товарів: "Скільки ж є речей, без яких можна жити!"(Діоген Лаертскіп, II, 25) [49, с.111].
Дивно: кожна людина без зусиль скаже, скільки в неї овець, але не кожна зможе назвати, скількох вона має друзів, - настільки вони не в ціні.(Діоген Лаертський, II, 30) [49, с.113].
[Краса -] недовговічне царство.(Діоген Лаертський, V, 19) [49, c.211]
[Сократ] говорив (...), що він знає тільки те, що нічого не знає.(Діоген Лаертський, II, 32) [49, с.113].
Людині, яка запитала, одружуватися їй чи не одружуватися, він [Сократ] відповів: "Роби, що хочеш, - все одно розкаєшся".(Діоген Лаертскіп, II, 33) [49,с.114].
[Сократ] казав, що сам він їсть, щоб жити, а інші люди живуть, щоб їсти.(Діоген Лаертський, II, 34) [49, с.114].
Коли він [Антісфен] став виставляти напоказ дірку у своєму плащі, то Сократ, помітивши це, сказав: "Крізь цей плащ я бачу твоє марнославство!"(Діоген Лаертський, II, 36) [49, c.115].
Коли йому [Сократу] сказали: "Афіняни засудили тебе на смерть", він відповів: "А природа засудила їх самих".(Діоген Лаертський, II, 35) [49, c.114]
Сократу одного разу довелося вмовляти (...) [Алківіада], який боявся і боявся виступати з промовою перед народом. Щоб підбадьорити і заспокоїти його, Сократ запитав: "Хіба ти не зневажаєш он того черевичника?" - і філософ назвав його ім'я. Алківіад відповів ствердно; тоді Сократ продовжував: "Ну, а цього рознощика або майстра, що шиє хустки?" Юнак підтвердив знову. "Так ось, - продовжував Сократ, - афінський народ складається з подібних людей. Якщо ти зневажаєш кожного окремо, тобі слід зневажати і всіх купно".(Еліан. "Строкаті оповідання", II, 1) [179, c. 15].
Коли в старості Сократ захворів і хтось запитав його, як ідуть справи, філософ відповів: "Чудово в усіх сенсах: якщо мені вдасться одужати, я наживу більше заздрісників, а якщо помру - більше друзів".(Еліан. "Строкаті розповіді", II, 36) [179, c.26]
Сократ, коли він уже був засуджений до смерті й ув'язнений у в'язницю, почувши, як один музикант виспівував під акомпанемент ліри вірші Стесихо-ра, попросив того вчити його, поки є ще час; на запитання співака, яка йому від цього користь, коли йому належить померти післязавтра, Сократ відповів: "Щоб піти з життя, знаючи ще трохи більше".(Амміан Марцеллін. "Римська історія", XXVIII, 4, 15) [9, с.422]
Список джерел:
Ксенофонт. Сократичні твори / Пер. С. Соболевського. Соболевського. - СПб., 1993
Платон. Соч. у 4-х т. - М., 1994
Діоген Лаертський. Про життя, вчення і вислови знаменитих філософів / Пер. М. Гаспарова. - М., 2002
Еліан, Клавдій. Строкаті оповідання / Пер. С. В. Полякової. В. Полякової. - М.; Л., 1963
Амміан Марцеллін. Римська історія / Пер. Ю. А. Кулаковського і А. І. Сонні. - СПб., 1996